Електронейроміографія

 У відділі функціональної діагностики працює багатофункціональний комп’ютерний комплекс “Нейро-МВП” від провідних фірм по випуску діагностичного обладнання, який гарантує високу точність вимірювань показників та відповідність Європейським стандартам. 

Електронейроміографія (ЕНМГ)- це метод діагностики, який вивчає перш за все, електричну активність периферичного апарату нервової системи. При цьому, в залежності від мети обстеження, оцінюється як мимовільна, так і визвана шляхом стимуляції, активність нейром’язевого апарату.

 

Дослідження проводять лікарі Зубжицька Галина Вітольдівна та Соколова Олена Сергіївна.

Кабінет 510

 За даними статистичних досліджень патологія рухових функцій розвивається при 60-75% неврологічних та соматичних захворювань, які супроводжуються порушенням функції опорнорухового апарату. Тому об’яктивне визначення характеру та ступеня порушень діяльності нейромоторного апарату є важливим для встановлення діагнозу та механізмів розвитку захворювання, вирішення питань адекватної терапії. 

 Основним методом функціональної діагностики уражень нейромоторного апарату є електронейроміографія - це метод дослідження периферичної нервової системи шляхом реєстрації електричної активності м’язів та викликаних різними стимулюючими факторами електричних потенціалів м’язів  і периферичних нервів. Тобто електронейроміографія - це реєстрація та дослідження потенціалів дії периферичних нервів.

Електронейроміографія, як метод функціональної діагностики визначає такі параметри:

• М-відповідь м’язу, периферичного нерву (визначається форма та амплітуда) - свідчить про зниження сили скорочення м’язів;
• Швидкість проведення збудження по рухових та чутливих волокнах нерва на різних його ділянках (в дистальних та проксимальних точках);
• Дистальна латенція;
• Параметри F-хвилі та Н-рефлексу.

Методи ЕНМГ:

• ЕНМГ верхніх кінцівок;
• ЕНМГ лижних кінцівок;
• ЕНМГ лицьового нерва;
• ЕНМГ трійчастого нерва;
• Н-рефлекс - обстеження мотоненронів спинного мозку, радикуліти та
• Остеохондроз поперекового відділу хребта;
• Міастенічний тест - виявлення порушення нервово-м’язевої передачі за допомогою надвисоких стимулів;
• Викликані слухові біопотенціали головного мозку.

Завдання методу ЕНМГ:

1. Визначення рівня ураженя нервової системи:

• могонейрони спинного мозку;
• корінці;
• сплетення;
• нерви;
• нервово-м’язева передача;
• м’язи.

2. Визначення давності захворювання.
3. Генерализованість або локальність процесу.
4. Ступінь вираженості (втрата ф-ціі) процесу.
5.Ступінь враженості денервацінного процесу.
6. Контроль в динаміці лікування.
7. Дати інформацію про стан м’язів та нервів на момент обстеження.
8. По можливості охарактеризувати етіологію патологічного процесу.

 

Покази до ЕНМГ:

• захворювання мотонейронів - нейронопатії (поліомиєліт, боковий аміотрофічний склероз, слінальна аміотрофія);
• захворювання коринців - радикуліти, остеохондроз, мієлопатії, полірадикулоневропатія  Гієна-Баре;
• захворюваня сплетень - плексити; захворювання нервів - неврити,нейропатії (поліомиєліт, тунельні синдроми, пост травматичні неврити);
• захворювання нервово-м’язевої передачі - міастенії (захворювання вилочкової залози - тимома);
• захворювання м’язів - міозити, міопатії, м’язева дистрофія.

Протипокази:

• гнійникові пошкодження шкіри;
• психічні захворювання;
• вагітність.